PAMUKKALE_ TURKEY--Памуккале_ Туреччина--Твір з англійської

PAMUKKALE_ TURKEY--Памуккале_ Туреччина-

Pamukkale is a town in western Turkey known for the mineral-rich thermal waters flowing down white travertine terraces on a nearby hillside. It neighbors Hierapolis, an ancient Roman spa city founded around 190 B.C. Ruins there include a well-preserved theater and a necropolis with sarcophagi that stretch for 2km. The Antique Pool is famous for its submerged Roman columns, the result of an earthquake.

Pamukkale, meaning "cotton castle" in Turkish, is a natural site in Denizli Province in southwestern Turkey. The area is famous for a carbonate mineral left by the flowing of thermal spring water. It is located in Turkey's Inner Aegean region, in the River Menderes valley, which has a temperate climate for most of the year.

The ancient Greek city of Hierapolis was built on top of the travertine formation which is in total about 2,700 meters (8,860 ft) long, 600 m (1,970 ft) wide, and 160 m (525 ft) high. It can be seen from the hills on the opposite side of the valley in the town of Denizli, 20 km away. This area has been drawing visitors to its thermal springs since the time of classical antiquity. The Turkish name refers to the surface of the shimmering, snow-white limestone, shaped over millennia by calcite-rich springs. Dripping slowly down the mountainside, mineral-rich waters collect in and cascade down the mineral terraces, into pools. It was added as a UNESCO World Heritage Site in 1988 along with Hierapolis.

Pamukkale's terraces are made of travertine, a sedimentary rock deposited by mineral water from the hot springs. In this area, there are 17 hot springs with temperatures ranging from 35 °C (95 °F) to 100 °C (212 °F). The water that emerges from the spring is transported 320 meters (1,050 ft) to the head of the travertine terraces and deposits calcium carbonate on sections 60 to 70 meters (200 to 230 ft) long covering an expanse of 24 meters (79 ft) to 30 meters (98 ft). When the water, supersaturated with calcium carbonate, reaches the surface, carbon dioxide de-gasses from it, and calcium carbonate is deposited. Calcium carbonate is deposited by the water as a soft gel which eventually crystallizes into travertine.

There are only a few historical facts known about the origin of the city. No traces of the presence of Hittites or Persians have been found. The Phrygians built a temple, probably in the first half of the 7th century BC. This temple, originally used by the citizens of the nearby town of Laodicea, would later form the center of Hierapolis.

Hierapolis was founded as a thermal spa early in the 2nd century BC within the sphere of the Seleucid Empire. Antiochus the Great sent 2,000 Jewish families to Lydia and Phrygia from Babylon and Mesopotamia, later joined by more from Judea. The Jewish congregation grew in Hierapolis and has been estimated as high as 50,000 in 62 BC. Hierapolis became a healing center where doctors used the thermal springs as a treatment for their patients. The city began minting bronze coins in the 2nd century BC. These coins give the name Hieropolis. It remains unclear whether this name referred to the original temple (ἱερόν, hieron) or honored Hiera, the wife of Telephus, son of Heracles, and the Mysian princess Auge. This name eventually changed into Hierapolis ("holy city"),. In 133 BC, when Attalus III died, he bequeathed his kingdom to Rome. Hierapolis thus became part of the Roman province of Asia. In AD 17, during the rule of Emperor Tiberius, a major earthquake destroyed the city.

Through the influence of the Christian Apostle Paul, a church was founded here while he was at Ephesus. The Christian Apostle Philip spent the last years of his life here. The town's Martyrium was alleged to have been built upon the spot where Philip was crucified in AD 80. His daughters were also said to have acted as prophetesses in the region. During the 4th century, the Christians filled Pluto's Gate (a ploutonion) with stones, suggesting that Christianity had become the dominant religion and had begun displacing other faiths in the area. Originally a see of Phrygia Pacatiana, the Byzantine Emperor Justinian raised the bishop of Hierapolis to the rank of metropolitan in 531. The Roman baths were transformed into a Christian basilica. During the Byzantine period, the city continued to flourish and also remained an important center for Christianity.

Pamukkale is recognized as a World Heritage Site together with Hierapolis. Hierapolis-Pamukkale was made a World Heritage Site in 1988.[2] It is a tourist attraction because of its status and its natural beauty.

<  ПЕРЕКЛАД   >>>

>

Памуккале — місто на заході Туреччини, відоме багатими на мінерали термальними водами, що стікають білими травертиновими терасами на сусідньому схилі пагорба. Він сусідить з Гієраполісом, давньоримським курортним містом, заснованим близько 190 р. до н. Серед руїн — добре збережений театр і некрополь із саркофагами, які простягаються на 2 км. Античний басейн відомий своїми затопленими римськими колонами, які стали результатом землетрусу.

Памуккале, що в перекладі з турецької означає «бавовняний замок», є природним місцем у провінції Денізлі на південному заході Туреччини. Місцевість відома карбонатним мінералом, що залишився в результаті течії термальної джерельної води. Він розташований у Внутрішньому Егейському регіоні Туреччини, в долині річки Мендерес, де більшу частину року панує помірний клімат.

Стародавнє грецьке місто Гієраполіс було побудоване на вершині травертинового утворення, яке має загальну довжину близько 2700 метрів (8860 футів), ширину 600 метрів (1970 футів) і висоту 160 метрів (525 футів). Його можна побачити з пагорбів на протилежному боці долини в місті Денізлі, що за 20 км. Ця місцевість приваблює відвідувачів своїми термальними джерелами ще з часів античності. Турецька назва відноситься до поверхні мерехтливого білосніжного вапняку, сформованого протягом тисячоліть багатими кальцитом джерелами. Повільно капаючи вниз по схилу гори, багата мінералами вода збирається та каскадом стікає по мінеральних терасах у басейни. У 1988 році він був доданий як об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО разом з Ієраполісом.

Тераси Памуккале зроблені з травертину, осадової породи, що утворюється мінеральною водою з гарячих джерел. У цьому районі є 17 гарячих джерел з температурою від 35 °C (95 °F) до 100 °C (212 °F). Вода, що випливає з джерела, транспортується на 320 метрів (1050 футів) до вершини травертинових терас і відкладає карбонат кальцію на ділянках довжиною 60-70 метрів (200-230 футів), охоплюючи простір 24 метри (79 футів) до 30 метрів (98 футів). Коли вода, перенасичена карбонатом кальцію, виходить на поверхню, з неї дегазується вуглекислий газ і відбувається відкладення карбонату кальцію. Карбонат кальцію відкладається водою у вигляді м’якого гелю, який згодом кристалізується в травертин.

Про походження міста відомо лише кілька історичних фактів. Слідів присутності хетів чи персів не виявлено. Фригійці побудували храм, ймовірно, в першій половині VII століття до н. Цей храм, який спочатку використовувався жителями сусіднього міста Лаодикея, пізніше стане центром Ієраполя.

Ієраполіс був заснований як термальний курорт на початку 2 століття до нашої ери в межах імперії Селевкідів. Антіох Великий послав 2000 єврейських сімей до Лідії та Фрігії з Вавилону та Месопотамії, пізніше до них приєдналися ще з Юдеї. Єврейська конгрегація зростала в Ієраполісі і, за оцінками, досягала 50 000 осіб у 62 році до н. Ієраполь став лікувальним центром, де лікарі використовували термальні джерела для лікування своїх пацієнтів. У 2 столітті до нашої ери місто почало карбувати бронзові монети. Ці монети дали назву Ієрополіс. Залишається незрозумілим, чи ця назва стосувалася початкового храму (ἱερόν, hieron) чи вшановувала Гієру, дружину Телефа, сина Геракла, і мізійської принцеси Авге. Ця назва згодом змінилася на Гієраполь («святе місто»). У 133 році до нашої ери, коли Аттал III помер, він заповів своє королівство Риму. Таким чином Гієраполь став частиною римської провінції Азія. У 17 році нашої ери, під час правління імператора Тиберія, сильний землетрус зруйнував місто.

Під впливом християнського апостола Павла тут була заснована церква, коли він був в Ефесі. Тут провів останні роки свого життя християнський апостол Пилип. Вважається, що міський Мартиріум був побудований на тому місці, де Філіпа було розіп’ято в 80 році нашої ери. Кажуть, що його дочки також діяли як пророчиці в цьому регіоні. У 4 столітті християни засипали ворота Плутона (плутоніон) камінням, що свідчить про те, що християнство стало домінуючою релігією та почало витісняти інші релігії в цьому регіоні. У 531 році візантійський імператор Юстиніан, який спочатку був престолом у Фрігії Пакатіані, підвищив єпископа Ієраполя до рангу митрополита. Римські терми були перетворені на християнську базиліку. У візантійський період місто продовжувало процвітати, а також залишалося важливим центром християнства.

Памуккале визнано об'єктом Всесвітньої спадщини разом з Ієраполісом. Ієраполіс-Памуккале був включений до списку Всесвітньої спадщини в 1988 році.[2] Це туристична визначна пам'ятка через свій статус і природну красу.

<