Damascus, Arabic Dimashq or ash-Sham, city (1995 est. pop. 1,500,000), capital of Syria and of its Damascus governorate, SW Syria, on the eastern edge of the Anti-Lebanon Mts. It is Syria's largest city and its administrative, financial, and communications center. Damascus stands in the oasis of Ghouta on the margins of the Syrian Desert, and is bisected by the Barada River. Manufactures include textiles, metalware, refined sugar, glass, furniture, cement, leather goods, preserves, confections, and matches. The city is served by a railroad, highways, and an international airport.
Points of Interest
Damascus Univ. (1923), Damascus Oriental Institute of Music (1950), a technological institute (1963), an industrial school (1964), and the national museum (1919) are in Damascus. The old city lies south of the Barada, and the new town (greatly extended since 1926) lies north of the river. Points of interest include the Great Mosque (one of the largest and most famous mosques in the Muslim world), the quadrangular citadel (originally Roman; rebuilt 1219), a 16th-century Muslim monastery, and Azm palace (1749; now a museum and center for the study of Islamic art and architecture). The biblical "street which is called Straight" still runs in the old city from the east to the west gate, flanked by bazaars.
History
Located in a strategic gap commanding the Barada River and transdesert routes, Damascus has been inhabited since prehistoric times and is reputedly the oldest continuously occupied city in the world. There was a city on its site even before the time (c.2000 BC) of Abraham . Damascus was probably held by the Egyptians before the Hittite period (2d millennium BC) and was later ruled by the Israelites and Aram . Tiglathpileser III made it (732 BC) a part of the Assyrian Empire. From the 6th to the 4th cent. BC it was a provincial capital of the Persian Empire until it passed (332 BC) without a struggle to the armies of Alexander the Great.
After Alexander's death the Seleucids (see Seleucia ) gained control of the city, although the Ptolemaic dynasty of Egypt tried to wrest it from them. When Seleucid power waned, Tigranes of Armenia took Damascus; but after his surrender to the Romans, Damascus passed (64 BC) into the Roman Empire under Pompey. One of the cities of the Decapolis confederacy, it was generally under Roman influence until the breakup of the empire.
Damascus became a thriving commercial city, noted for its woolen cloth and grain, and was early converted to Christianity. It was on the road to Damascus that Paul (d. 67) experienced his dramatic conversion, and it was from Damascus that he escaped persecution by being lowered down the wall in a basket. The Roman emperor Theodosius I had a Christian church built there (AD 379) on the foundations of the Roman temple of Zeus (1st cent. AD).
After the permanent split (395) of the Roman Empire, Damascus became a provincial capital of the Byzantine Empire. The Arabs, who had attacked and sporadically held the city since before the time of Paul, occupied it permanently in 635. The city was then gradually converted to Islam, and the Christian church built by Theodosius was rebuilt (705) as the Great Mosque. Damascus was the seat of the caliphate under the Umayyads from 661 until 750, when the Abbasids made Baghdad the center of the Muslim world. Damascus thereafter fell prey to new conquerors—the Egyptians, the Karmathians, and the Seljuk Turks (1076).
In 1516, Damascus passed to the Ottoman Turks, and for 400 years it remained in the Ottoman Empire. There was a massacre of Christians by Muslims in 1860, and in 1893 a disastrous fire damaged the Great Mosque. In World War I, Col. T. E. Lawrence helped to prepare the British capture of Damascus; it was entered (1918) by British Field Marshal Allenby and Emir Faisal (later King Faisal I of Iraq).
Britain had promised that Arab lands would revert back to the Arabs if the Turks were defeated. However, once in Damascus, the British reneged on the promise. After the war the city became the capital of one of the French Levant States mandated under the League of Nations. Owing to broken promises about Arab control, Damascus in 1925-26 joined with the Druze in revolt against the French, who shelled and badly damaged the city.
During World War II, Free French and British forces entered Damascus, which became capital of independent Syria in 1941. During World War II, Free French and British forces entered Damascus, which became capital of independent Syria in 1941. When Syria and Egypt joined to form the United Arab Republic in 1958, Cairo was made the capital, with Damascus the capital of the Syrian region. Syria withdrew from the United Arab Republic in 1961.
Points of Interest
Damascus Univ. (1923), Damascus Oriental Institute of Music (1950), a technological institute (1963), an industrial school (1964), and the national museum (1919) are in Damascus. The old city lies south of the Barada, and the new town (greatly extended since 1926) lies north of the river. Points of interest include the Great Mosque (one of the largest and most famous mosques in the Muslim world), the quadrangular citadel (originally Roman; rebuilt 1219), a 16th-century Muslim monastery, and Azm palace (1749; now a museum and center for the study of Islamic art and architecture). The biblical "street which is called Straight" still runs in the old city from the east to the west gate, flanked by bazaars.
History
Located in a strategic gap commanding the Barada River and transdesert routes, Damascus has been inhabited since prehistoric times and is reputedly the oldest continuously occupied city in the world. There was a city on its site even before the time (c.2000 BC) of Abraham . Damascus was probably held by the Egyptians before the Hittite period (2d millennium BC) and was later ruled by the Israelites and Aram . Tiglathpileser III made it (732 BC) a part of the Assyrian Empire. From the 6th to the 4th cent. BC it was a provincial capital of the Persian Empire until it passed (332 BC) without a struggle to the armies of Alexander the Great.
After Alexander's death the Seleucids (see Seleucia ) gained control of the city, although the Ptolemaic dynasty of Egypt tried to wrest it from them. When Seleucid power waned, Tigranes of Armenia took Damascus; but after his surrender to the Romans, Damascus passed (64 BC) into the Roman Empire under Pompey. One of the cities of the Decapolis confederacy, it was generally under Roman influence until the breakup of the empire.
Damascus became a thriving commercial city, noted for its woolen cloth and grain, and was early converted to Christianity. It was on the road to Damascus that Paul (d. 67) experienced his dramatic conversion, and it was from Damascus that he escaped persecution by being lowered down the wall in a basket. The Roman emperor Theodosius I had a Christian church built there (AD 379) on the foundations of the Roman temple of Zeus (1st cent. AD).
After the permanent split (395) of the Roman Empire, Damascus became a provincial capital of the Byzantine Empire. The Arabs, who had attacked and sporadically held the city since before the time of Paul, occupied it permanently in 635. The city was then gradually converted to Islam, and the Christian church built by Theodosius was rebuilt (705) as the Great Mosque. Damascus was the seat of the caliphate under the Umayyads from 661 until 750, when the Abbasids made Baghdad the center of the Muslim world. Damascus thereafter fell prey to new conquerors—the Egyptians, the Karmathians, and the Seljuk Turks (1076).
In 1516, Damascus passed to the Ottoman Turks, and for 400 years it remained in the Ottoman Empire. There was a massacre of Christians by Muslims in 1860, and in 1893 a disastrous fire damaged the Great Mosque. In World War I, Col. T. E. Lawrence helped to prepare the British capture of Damascus; it was entered (1918) by British Field Marshal Allenby and Emir Faisal (later King Faisal I of Iraq).
Britain had promised that Arab lands would revert back to the Arabs if the Turks were defeated. However, once in Damascus, the British reneged on the promise. After the war the city became the capital of one of the French Levant States mandated under the League of Nations. Owing to broken promises about Arab control, Damascus in 1925-26 joined with the Druze in revolt against the French, who shelled and badly damaged the city.
During World War II, Free French and British forces entered Damascus, which became capital of independent Syria in 1941. During World War II, Free French and British forces entered Damascus, which became capital of independent Syria in 1941. When Syria and Egypt joined to form the United Arab Republic in 1958, Cairo was made the capital, with Damascus the capital of the Syrian region. Syria withdrew from the United Arab Republic in 1961.
ПЕРЕКЛАД
Медичне шкільну освіту (навчання) вільно, і курс навчання триває 6 років. Перші 2 роки забезпечують широку програму загальної освіти з основних предметів типу Анатомії, Фізіологія, Histology і медичний Латинський. instruction має місце в лекції і семінарах, з більшістю часу, витраченого в останньому. Експертизи є, і усними та письмовими. Студенти не бачать пацієнтів в цей час, але багато студентів вважають, що вони повинні бачити пацієнтів раніше.
Робота Курсу не включає manу ніякі медичні предмети, типу історії від 20-го сторіччя, філософії та етики, політичної економіки (економії), атеїзму і релігії - "paramedical" предмети типу хімії, фізики та математики. Так головна мета першої стадії медичних навчання забезпечувати широку і тверду основу для професійного знання.
Третина через п'яті роки називається Старшим Курсом. Протягом третє студентів року вивчають патологію, операційну (хірургію) генерала фармакології і хірургічну анатомію. В останньому, студенти вчаться, щоб виконати три основні дії - appendectomy, tracheotomy, і виправлення для ectcopic вагітності - на трупах .In 4-річний - довгий курс propedentical виявлення їх діагноз, і теоретичні аспекти патології. Курс також включає предмети типу етики лікаря і етики. Останній зацікавлений (стурбований) як і коли повідомити критичну інформацію пацієнтам. Клінічна практика розпочата протягом Старших Крупов Курсу 10, або меншу кількість студентів супроводжує професора, що досліджує пацієнтів. Студенти збирають спогад, виконують фізичну експертизу, спостерігають (дотримуються) інструментальні діагностичні процедури і обробку (лікування), і аналізують лабораторні ці при спостереженні їх професорів. Студенти оцінені їх здатністю писати історію випадку, логічно будувати діагноз і усній експертизою.
По-четверте і п'яте студентах років отримують більш спеціалізоване навчання в генетиці і otolaryngology. Оскільки головна мета всієї інструкції полягає в тому, щоб навчити загальних практикуючих лікарів чи юристів, лекції проблемно-орієнтовані і використають клінічний підхід синдрому.
Літа витрачені, навчаючись в практичних призначеннях.
Шостий рік доктора майбутнього більше не називаються студентами але "підлеглими", хто працюють і вивчення в різних відділах при спостереженні професорів, має нічні (вечірні) мита (обов'язки) два рази в місяць, і відвідує великі раунди і лекції. Практика медицини (ліки) заснована на "три кити" (терапія внутрішня медицина (ліки), операційна (хірургія) і акушерство genecology); більшість студентів робить їх subordinature, і в кінцевому рахунку практика, в одній з цих областей.
Студенти зі спеціалізованими інтересами (відсотками) можуть переслідувати їх, беручи участь в організаціях спеціальності. Наприклад, майбутні невропатологи можуть приєднуватися до студентського наукового товариства, організованого відділом порушених хвороб. На зустрічі, студенти аналізують важкі неврологічні випадки (справи) щодо діагнозу та обробки (лікування). Під лідерством професорів, я студенти можуть взяти участь в операційній (хірургії) і нічних (вечірніх) мита (обов'язки), продовжувати scientificу і експериментальну роботу, кінець існуючі повідомлення щодо їх дослідження на f конференціях, краще яких видано в місцевому або національному науковому пресі ( друку).
Після закінчення, більшість студентів входить в інтернатуру до місцевих лікарень в первинних областях турботи (обережності) типу загальною операційної (хірургії) і внутрішньої медицини (ліки). Інтернатура триває лише рік і кваліфікує лікаря, щоб практикувати. Студенти з сортами можуть намагатися входити в спеціальність, просячи 3-літню резиденцію в установі навчання. Ті, хто входять в резиденції часто, становили лідерами в їх областях (полях).
No comments:
Post a Comment