Academic freedom right of scholars to pursue research, to teach, and to publish without control or restraint from the institutions that employ them. It is a civil right that is enjoyed, at least in the statute, by all citizens of democratic countries. In the case of scholars, whose occupation is directly involved with that right, the concept of academic freedom generally includes the property right of tenure of office. Essential to the acceptance of the concept of academic freedom is the notion that truth is best discovered through the open investigation of all data. A less clearly developed corollary of academic freedom is the obligation of all those who enjoy it to pursue the line of open and thorough inquiry regardless of personal considerations.
Historically, academic freedom developed during the Enlightenment. Early cultures, which viewed education as a system of absorbing a well-defined subject matter, offered little opportunity for speculation. The medieval universities also operated within a field of definite scope, primarily theological, and any teacher or scholar who extended inquiry beyond the approved limits was subject to the charge of heresy. The scientific method of analyzing data and establishing hypotheses, a vital concomitant of academic freedom, was initiated during the Enlightenment, mainly by scholars outside university life such as Thomas Hobbes, John Locke, and Voltaire.
It was in the Prussia of Frederick the Great that the new freedom first flourished within the university itself. In England, it was laymen like Jeremy Bentham, David Ricardo, Herbert Spencer, Charles Darwin, and Thomas Huxley who demonstrated the value of the investigation. Before the concept of academic freedom could gain general acceptance, however, it was necessary that education become secularized. It was not until 1826 that the first nonsectarian university was established in London. In the United States the early colleges were also religiously controlled, and there are still some denominational schools that define areas of inquiry. The American Association of University Professors has been active in establishing standards of academic freedom and has investigated cases in which the right was alleged to have been jeopardized.
Historically, academic freedom developed during the Enlightenment. Early cultures, which viewed education as a system of absorbing a well-defined subject matter, offered little opportunity for speculation. The medieval universities also operated within a field of definite scope, primarily theological, and any teacher or scholar who extended inquiry beyond the approved limits was subject to the charge of heresy. The scientific method of analyzing data and establishing hypotheses, a vital concomitant of academic freedom, was initiated during the Enlightenment, mainly by scholars outside university life such as Thomas Hobbes, John Locke, and Voltaire.
It was in the Prussia of Frederick the Great that the new freedom first flourished within the university itself. In England, it was laymen like Jeremy Bentham, David Ricardo, Herbert Spencer, Charles Darwin, and Thomas Huxley who demonstrated the value of the investigation. Before the concept of academic freedom could gain general acceptance, however, it was necessary that education become secularized. It was not until 1826 that the first nonsectarian university was established in London. In the United States the early colleges were also religiously controlled, and there are still some denominational schools that define areas of inquiry. The American Association of University Professors has been active in establishing standards of academic freedom and has investigated cases in which the right was alleged to have been jeopardized.
ПЕРЕКЛАД
Право науковців на свободу академічних наук здійснювати дослідження, викладати та публікувати без контролю та обмеження з боку установ, які їх використовують. Це громадянське право, яким користуються, принаймні в статуті, усі громадяни демократичних країн. Що стосується науковців, чия професія безпосередньо пов'язана з цим правом, поняття академічної свободи, як правило, включає майнове право перебування на посаді. Важливим для прийняття концепції академічної свободи є уявлення про те, що істину найкраще розкрити шляхом відкритого дослідження всіх даних. Менш чітко розроблений наслідок академічної свободи - це зобов'язання всіх тих, хто їй подобається, дотримуватися лінії відкритого та ретельного розслідування незалежно від особистих міркувань. Історично академічна свобода розвивалася в епоху Просвітництва. Ранні культури, які розглядали освіту як систему поглинання чітко визначеного предмету, не давали мало можливостей для спекуляцій. Середньовічні університети також діяли в певній галузі, насамперед богословській, і будь-який викладач чи науковець, який розширював розслідування за затвердженими межами, підлягав обвинуваченню у єресі. Науковий метод аналізу даних та встановлення гіпотез, життєво важливих супутників академічної свободи, був започаткований під час Просвітництва, в основному вченими поза життям університету, такими як Томас Гоббс, Джон Локк та Вольтер. Саме в Пруссії Фрідріха Великого нова свобода вперше процвітала в самому університеті. В Англії миряни, такі як Джеремі Бентам, Девід Рікардо, Герберт Спенсер, Чарльз Дарвін і Томас Хакслі, продемонстрували цінність вільного розслідування. Перш ніж концепція академічної свободи могла набути загального визнання, однак необхідно було освіту стати секуляризованою. Лише у 1826 р. У Лондоні був створений перший несектантський університет. У Сполучених Штатах ранні коледжі також були релігійно контрольовані, і все ще є деякі конфесійні школи, які визначають сферу дізнання. Американська асоціація викладачів університету активно займається встановленням стандартів академічної свободи та розслідувала випадки, коли право, як стверджувалося, підпадало під загрозу.
No comments:
Post a Comment